CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
4 Цар. 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

4-я книга Царств

Глава 19

1 Царь Езекия, услышав сие, разодрал одежды свои, и покрылся власяницею, и пошел в дом Господа.

2 А Елиакима, начальника дворца, и Севну тайнописца, и старших священников одетых во власяницы послал к пророку Исаии, сыну Амосову.

3 И сказали они ему: так говорит Езекия: день сей есть день скорби и наказания, и посмеяния; ибо младенец дошел до маточного отверстия, а силы нет родить.

4 Верно слышал Господь Бог твой слова Рабсака, которого послал государь его, царь Ассирийский, поносить Бога живого и ругать словами, какие слышал Господь, Бог твой. Произнеси молитву об оставшихся, которые находятся еще в живых.

5 Когда пришли рабы царя Езекии к Исаии,

6 Исаия сказал им: так скажите государю вашему: так говорит Господь: не бойся слов, которые ты слышал, которыми слуги царя Ассирийского поносили меня.

7 Вот, Я вложу в него дух, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и в земле его Я поражу его мечем.

8 И возвратился Рабсак, и нашел царя Ассирийского при осаде Ливны, ибо он слышал, что царь отошел от Лахиса.

9 Тогда услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском, ему сказали: вот он идет сразиться с тобою. И снова послал он послов к Езекии сказать:

10 Так скажите Езекии, царю Иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на которого ты надеешься, говоря: не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского.

11 Ведь ты слышал, что сделали цари Ассирийские со всеми землями, положив на них заклятие, и ты ли уцелеешь?

12 Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли? Спасли ли Гозан и Харран и Рецеф и сынов Едена, что в Талассаре?

13 Где царь Емафа, и царь Арнада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?

14 И взял Езекия письмо из руки послов, и прочитал его, и пошел в дом Господа, и развернув его, положил пред лицом Господа.

15 И молился Езекия пред лицом Господа, и говорил: Господи, Боже Израилев, восседящий на херувимах! Ты Един Бог всех царств земли, Ты сотворил небо и землю.

16 Приклони, Господь, ухо Твое и услышь, открой, Господь, очи Твои, и воззри. Услышь слова Санхерива, который послал поносить Бога живого.

17 Правда, о Господи, что цари Ассирийские опустошили народы и землю их

18 И богов их побросали в огонь. Поелику это были не боги, а изделие человеческих рук, дерево и камень, то они и истребили их.

19 И ныне, Господи, Боже наш, спаси нас от руки его, и узнают все царства земли, что Ты, Господь, Единый Бог.

20 И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Господь, Бог Израилев: когда ты молился мне о Санхериве, царе Ассирийском, Я слышал.

21 Вот слово, которое изрек Господь об нем: презрит тебя, посмеется над тобою девица, дщерь Сиона: покачает сзади тебя головою дщерь Иерусалима.

22 Кого ты порицал и поносил? На кого возвысил голос, и поднял так высоко глаза свои? На Святого Израилева.

23 Чрез послов своих ты порицал Господа, и сказал: `Со множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана: и срубил рослые кедры и отличные ели его, и пришел на самое крайнее пристанище его, в рощу сада его.

24 Я копал колодези и пил чужую воду, и ступнями ног моих осушу все реки Египетские`.

25 Разве ты не слышал, что Я сделал это издавна, устроил это в прежние дни, а ныне выполнил сие тем, что ты опустошаешь укрепленные города, превращая в груды развалин.

26 От того-то жители их сделались маломощны, трепещут, и остаются в стыде. Они как трава на поле, как нежная зелень, как порост на кровлях, как опаленный хлеб, прежде нежели выколосился.

27 Сядешь ли, выйдешь ли, войдешь ли, Я все знаю: знаю и дерзость твою предо Мною.

28 За то, что ты так дерзок предо Мною, и самонадеянность твоя дошла до ушей Моих, Я вложу кольцо Мое в нос твой, и удила Мои в рот твой и поведу тебя назад тою же дорогою, которою ты пришел.

29 И вот тебе знамение: один год вы ели саморослое, и другой год ели выросшее от упадшего зерна; а на третий год сейте и жните, садите сады, и ешьте плоды из них.

30 Уцелевшее в доме Иудином, оставшееся пустит опять корень внизу, и принесет плод вверху.

31 Ибо из Иерусалима произойдет остаток, и произойдет от горы Сиона уцелевшее: ревность Господа Бога Саваофа сделает это.

32 Посему так говорит Господь о царе Ассирийском: не войдет он в сей город, и не бросит туда стрелы, и не приступит к нему со щитом, и не насыплет вокруг его насыпи.

33 Тою же дорогою, которою пришел, и возвратится, и в город сей не войдет, говорит Господь.

34 Я буду охранять город сей, чтобы спасти его - для себя и для раба моего Давида.

35 И случилось в ту ночь, Ангел Господа пошел и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч. И встали поутру, и вот везде мертвые тела.

36 И снял стан, и пошел, и возвратился Санхерив, царь Ассирийский, и жил в Ниневии,

37 И когда он молился в доме Нисроха, бога своего, сыновья его Адрамелех и Шарецер убили его мечем, а сами убежали в землю Араратскую. И сделался царем вместо его сын его Есаргаддон.

2-а царiв

Розділ 19

1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.

2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!

4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?

12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!

16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.

18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!

22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!

23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.

24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...

26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.

28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.

31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!

33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!

34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.

37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

4-я книга Царств

Глава 19

2-а царiв

Розділ 19

1 Царь Езекия, услышав сие, разодрал одежды свои, и покрылся власяницею, и пошел в дом Господа.

1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.

2 А Елиакима, начальника дворца, и Севну тайнописца, и старших священников одетых во власяницы послал к пророку Исаии, сыну Амосову.

2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

3 И сказали они ему: так говорит Езекия: день сей есть день скорби и наказания, и посмеяния; ибо младенец дошел до маточного отверстия, а силы нет родить.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!

4 Верно слышал Господь Бог твой слова Рабсака, которого послал государь его, царь Ассирийский, поносить Бога живого и ругать словами, какие слышал Господь, Бог твой. Произнеси молитву об оставшихся, которые находятся еще в живых.

4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.

5 Когда пришли рабы царя Езекии к Исаии,

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 Исаия сказал им: так скажите государю вашему: так говорит Господь: не бойся слов, которые ты слышал, которыми слуги царя Ассирийского поносили меня.

6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

7 Вот, Я вложу в него дух, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и в земле его Я поражу его мечем.

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

8 И возвратился Рабсак, и нашел царя Ассирийского при осаде Ливны, ибо он слышал, что царь отошел от Лахиса.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 Тогда услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском, ему сказали: вот он идет сразиться с тобою. И снова послал он послов к Езекии сказать:

9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 Так скажите Езекии, царю Иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на которого ты надеешься, говоря: не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского.

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ведь ты слышал, что сделали цари Ассирийские со всеми землями, положив на них заклятие, и ты ли уцелеешь?

11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?

12 Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли? Спасли ли Гозан и Харран и Рецеф и сынов Едена, что в Талассаре?

12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Где царь Емафа, и царь Арнада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?

13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 И взял Езекия письмо из руки послов, и прочитал его, и пошел в дом Господа, и развернув его, положил пред лицом Господа.

14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.

15 И молился Езекия пред лицом Господа, и говорил: Господи, Боже Израилев, восседящий на херувимах! Ты Един Бог всех царств земли, Ты сотворил небо и землю.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!

16 Приклони, Господь, ухо Твое и услышь, открой, Господь, очи Твои, и воззри. Услышь слова Санхерива, который послал поносить Бога живого.

16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

17 Правда, о Господи, что цари Ассирийские опустошили народы и землю их

17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.

18 И богов их побросали в огонь. Поелику это были не боги, а изделие человеческих рук, дерево и камень, то они и истребили их.

18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

19 И ныне, Господи, Боже наш, спаси нас от руки его, и узнают все царства земли, что Ты, Господь, Единый Бог.

19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

20 И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Господь, Бог Израилев: когда ты молился мне о Санхериве, царе Ассирийском, Я слышал.

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

21 Вот слово, которое изрек Господь об нем: презрит тебя, посмеется над тобою девица, дщерь Сиона: покачает сзади тебя головою дщерь Иерусалима.

21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!

22 Кого ты порицал и поносил? На кого возвысил голос, и поднял так высоко глаза свои? На Святого Израилева.

22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!

23 Чрез послов своих ты порицал Господа, и сказал: `Со множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана: и срубил рослые кедры и отличные ели его, и пришел на самое крайнее пристанище его, в рощу сада его.

23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.

24 Я копал колодези и пил чужую воду, и ступнями ног моих осушу все реки Египетские`.

24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

25 Разве ты не слышал, что Я сделал это издавна, устроил это в прежние дни, а ныне выполнил сие тем, что ты опустошаешь укрепленные города, превращая в груды развалин.

25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...

26 От того-то жители их сделались маломощны, трепещут, и остаются в стыде. Они как трава на поле, как нежная зелень, как порост на кровлях, как опаленный хлеб, прежде нежели выколосился.

26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

27 Сядешь ли, выйдешь ли, войдешь ли, Я все знаю: знаю и дерзость твою предо Мною.

27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.

28 За то, что ты так дерзок предо Мною, и самонадеянность твоя дошла до ушей Моих, Я вложу кольцо Мое в нос твой, и удила Мои в рот твой и поведу тебя назад тою же дорогою, которою ты пришел.

28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

29 И вот тебе знамение: один год вы ели саморослое, и другой год ели выросшее от упадшего зерна; а на третий год сейте и жните, садите сады, и ешьте плоды из них.

29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

30 Уцелевшее в доме Иудином, оставшееся пустит опять корень внизу, и принесет плод вверху.

30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.

31 Ибо из Иерусалима произойдет остаток, и произойдет от горы Сиона уцелевшее: ревность Господа Бога Саваофа сделает это.

31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

32 Посему так говорит Господь о царе Ассирийском: не войдет он в сей город, и не бросит туда стрелы, и не приступит к нему со щитом, и не насыплет вокруг его насыпи.

32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!

33 Тою же дорогою, которою пришел, и возвратится, и в город сей не войдет, говорит Господь.

33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!

34 Я буду охранять город сей, чтобы спасти его - для себя и для раба моего Давида.

34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!

35 И случилось в ту ночь, Ангел Господа пошел и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч. И встали поутру, и вот везде мертвые тела.

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

36 И снял стан, и пошел, и возвратился Санхерив, царь Ассирийский, и жил в Ниневии,

36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.

37 И когда он молился в доме Нисроха, бога своего, сыновья его Адрамелех и Шарецер убили его мечем, а сами убежали в землю Араратскую. И сделался царем вместо его сын его Есаргаддон.

37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.